Результати нового дослідження показують, що жінки з перипартальною кардіоміопатією (ППКМП), незалежно від того, чи відновилася функція лівого шлуночка (ЛШ), можуть мати підвищений ризик рецидиву та інших серцево-судинних подій, якщо вони знову завагітніють.

Дослідники вивчили віддалені результати в когорті жінок, у яких розвинулася ППКМП і  вони завагітніли через кілька років по тому, порівнюючи тих, у яких функція ЛШ тим часом «нормалізувалася», з тими, у кого зберігалася дисфункція ЛШ.

У новому аналізі несприятливі материнські результати через 5 років після індексної вагітності були значно гіршими серед тих, у кого дисфункція ЛШ зберігалася, порівняно з тими, у кого функція ЛШ відновилася. Ризик рецидиву ППКМП зберігався до 8 років. Смертність залишалася високою в обох групах протягом подальшого спостереження.

Дослідники припускають, що повне відновлення серцевої функції після ППКМП не гарантує сприятливого результату майбутньої вагітності. Таким чином, спеціалісти звертають увагу, що майбутню вагітність слід розглядати з обережністю навіть у пацієнтів, які відновили свою серцеву функцію.

Щоб дослідити вплив ППКМП на наступні вагітності, вчені вивчили 45 пацієнток з ППКМП, у яких була принаймні ще одна вагітність, перша в середньому через 28 місяців. Їхній середній вік становив 27 років, і 80% були чорношкірими. Середній період спостереження 8 років.

Перипартальна кардіоміопатія, визначена як ідіопатична серцева недостатність із фракцією викиду ЛШ (ФВЛШ) 45% або менше протягом останнього місяця вагітності протягом наступних 5 місяців, була діагностована після пологів у 93,3% і перед пологами у решти 6,7% (середній час діагностики, 6 тижнів після пологів).

Середній ФВЛШ знизився з 45,1% при індексній вагітності до 41,2% (P = 0,009) при наступних вагітностях. «Група відновлення» включала 30 жінок із відновленням ФВ ЛШ до 50% або вище після індексної вагітності, а решта 15 із стійкою дисфункцією ЛШ — визначеною як ФВ ЛШ <50% — склали «групу без відновлення».

Відновлення ФВ ЛШ було пов’язане зі зниженим ризиком персистуючої дисфункції ЛШ при співвідношенні ризиків (HR) 0,08 (95% ДІ, 0,01–0,64, P = 0,02) після коригування на гіпертензію, діабет та анамнез прееклампсії.

У групі без відновлення порівняно з групою відновлення спостерігалися значно вищі показники несприятливих наслідків для матері (комбінована кінцева точка, яка включала рецидив ППКМП, СН, кардіогенний шок, тромбоемболічні події та смерть) через 5 років.

Таблиця. Несприятливі наслідки для матері в середньому через 5 років, в групі без відновлення проти групи відновлення

Смертність від усіх причин також незначно відрізнялася між двома групами в середньому через 8 років, а різниця в загальних несприятливих наслідках для матері змінилася від значної до незначущої.

Таблиця 2. Несприятливі наслідки для матері в середньому через 8 років, без одужання проти груп одужання

Дослідження обмежене його ретроспективним характером, відносно невеликою популяцією та відсутністю расової різноманітності.

За словами науковців, дослідження показує, що жінки з ППКМП потребують тривалого спостереження у кардіолога, оскільки смертність не зменшується з часом. Вони потребують мультидисциплінарного та спільного прийняття рішень щодо планування сім’ї, оскільки нормалізація функції лівого шлуночка після індексної вагітності не гарантує сприятливого результату в наступних вагітностях.

Висновки поточного дослідження важливі для жінок з історією ППКМП, які планують вагітність.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org