На відміну від деяких попередніх досліджень, результати нового аналізу не показали суттєвої кореляції між звичайними біологічними та пероральними методами лікування запальних захворювань кишечника (ЗЗК) і підвищеним ризиком серйозних несприятливих серцево-судинних подій (MACE).
Крім того, такі біопрепарати, як інфліксимаб, адалімумаб, голімумаб, цертолізумаб, ведолізумаб, наталізумаб і устекінумаб, не тільки не підвищували ризик, але й були пов’язані зі значно нижчим ризиком серйозних несприятливих серцево-судинних і тромбоемболічних подій.
Зниження ризику при застосуванні біологічних препаратів варіювало від 15% для венозної тромбоемболії до 34% для інфаркту міокарда.
За словами науковців, зменшення MACE за допомогою біологічних препаратів було значним — і трохи дивним — але воно корелює з теорією про те, що завдяки зменшенню запалення відбувається зниження MACE.
Отримані результати збігаються з деякими довгостроковими даними клінічних випробувань ЗЗК.
Дослідники відзначають, що ЗЗК сам по собі пов’язаний із підвищеним ризиком MACE, ймовірно, через хронічне запалення та ендотеліальну дисфункцію. У той час як біологічна терапія та низькомолекулярна терапія є ефективними методами лікування ЗЗК, деякі методи лікування пов’язані з підвищеним ризиком MACE.
Наприклад, постмаркетингове дослідження безпеки тофацитинібу при ревматоїдному артриті пов’язало препарат із вищим рівнем MACE та венозної тромбоемболії порівняно з інгібітором TNF (інгібітори фактора некроза пухлин). У результаті FDA обмежило клас інгібіторів JAK (інгібітори янус-асоційованої кінази), який включає тофацитиніб.
Незважаючи на те, що довгострокові дослідження ЗЗК не пов’язали малі молекули зі збільшенням MACE, розмір вибірки та тривалість спостереження були обмеженими. З цієї причини спеціалісти вирішили додатково оцінити потенційні асоціації у людей із ЗЗК.
Когорти включали 67 607 дорослих із ЗЗК, які приймали біологічні препарати, і ще 67 607 із ЗЗК, які не отримували біопрепарати, у період із січня 2021 року по червень 2023 року. Дослідники також порівняли 3194 дорослих із ЗЗК, які приймали пероральні низькомолекулярні препарати, з іншими 3194 людьми із ЗЗК, які не отримували ці ліки. .Такі великі розміри вибірки стали можливими завдяки використанню TriNetX, великої бази даних претензій у США, яка включає мільйони пацієнтів.
Дослідження відповідності виявило, що дорослі із ЗЗК, які приймали біологічні препарати, мали значно нижчий ризик ішемічної хвороби серця (скориговане співвідношення шансів [aOR], 0,69; 95% ДІ, 0,66–0,72; P < 0,0001), інфаркту міокарда (aOR, 0,66). ; 95% ДІ 0,61–0,72; P < 0,0001) або інсульт (aOR 0,71; 95 % ДІ 0,65–0,77; P < 0,0001) порівняно з пацієнтами із ЗЗК, які не отримували біологічної терапії.
Вчені також виявили нижчий ризик венозної тромбоемболії, пов’язаної з біопрепаратами (aOR, 0,85; 95% ДІ 0,81-0,89; P < 0,0001).
Пацієнти із ЗЗК, які отримували перорально низькомолекулярні препарати, не мали значного підвищення ризику ішемічної хвороби серця (aOR, 1,05; 95% ДІ, 0,82-1,33; P = 0,7148) або інфаркту міокарда (aOR, 1,04; 95% ДІ 0,60-1,78). ; P = 0,8903). Ризик інсульту був нижчим, але істотно не відрізнявся (aOR, 0,87; 95% ДІ, 0,57-1,33; P = 0,5148).
Крім того, не було значної відмінності щодо ризику венозної тромбоемболії (aOR 1,07; 95% ДІ, 0,83-1,39; P = 0,5957).
Усі когорти були підібрані за віком, расою, статтю, серцево-судинними факторами ризику та ліками, включаючи імуномодулятори, 5-аміносаліцилову кислоту та стероїди. MACE та венозні тромбоемболії були відзначені за кодами ICD-10 не пізніше ніж через 30 днів після початку лікування.
Сильні сторони дослідження включали великий розмір вибірки, різноманітні когорти та відповідність оцінки схильності. Обмеження включали ретроспективний дизайн дослідження.
Автори зазначили, що хоча необхідні подальші дослідження, цілком можливо, що адекватне лікування запалення кишечника у пацієнтів із ЗЗК призводить до зниження ризику MACE.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org