Пацієнти зі стабільною ІХС або пацієнти з високим ризиком серцево-судинних захворювань демонструють підвищений ризик смерті від серцево-судинних захворювань, коли при лікуванні систолічний АТ (САТ) або діастолічний АТ (ДАТ) визначаються  нижче 120 мм рт.ст. . і 70 мм рт.ст. відповідно. Діабет або метаболічний синдром і артеріальна гіпертензія (АГ) часто супроводжують один одного, та разом ризик мікросудинних і макросудинних ускладнень.

Цілі АТ, особливо у пацієнтів з діабетом, залишаються предметом дискусій.

Науковці у рандомізованих дослідженнях ONTARGET та TRANSCEND вивчали пацієнтів з інфарктом міокарда, інсультом, захворюваннями периферичних артерій (ЗПА) та пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань, які отримували раміприл, телмісартан або обидва препарати. Було рандомізовано 31546 пацієнтів, з яких 11730 мали діабет, а 19806 – його не було. Випробування проводилися з використанням одних і тих же комітетів, критеріїв включення і виключення (за винятком випадків непереносимості до аспірину). Після (в середньому) 56 місяців лікування відмінностей в результатах між групами лікування не спостерігалося, що дозволяє проводити пряме порівняння груп за статусом ЦД.

Цей вторинний аналіз даних ONTARGET і TRANSCEND був націлений на оцінку ризику у пацієнтів з ЦД або без нього по всьому спектру досягнутого САТ у широкого кола пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ЗПА в анамнезі, транзиторною ішемічною атакою, інсультом. Існуюче лікування АТ було скориговано відповідно до клінічної практики. Препарат для дослідження давався поверх стандартного лікування. Об'єднання даних дозволило провести адекватний аналіз пацієнтів після лікування з ЦД (n = 11,487) або без (n = 19,450) ЦД відповідно із середнім значенням, досягнутим в ході дослідження САТ і ДАТ. Первинним результатом було поєднання серцево-судинної смерті, ІМ, інсульту і госпіталізації з приводу серцевої недостатності.

Основні результати.

• Рівень САТ, досягнутий при лікуванні, був дуже схожим для пацієнтів з ЦД і без ЦД, але у пацієнтів з діабетом він був зміщений вправо (середнє значення при ЦД: 137,9 ± 13,6 мм рт.ст., без ЦД: 133, 5 ± 13,8 мм рт.ст., P <0,0001). Рівень ДАТ в двох групах був однаковим.
• При порівнянні з контрольною групою, осіби без ЦД з досягнутим САТ 120-140 мм рт. ст. і ДАТ  70-80 мм рт. ст., у яких до дослідження САТ ≥140 мм рт. ст. або ДАТ ≥80 мм рт. ст., мали підвищений ризик первинного результату.
•  Пацієнти з ЦД і САТ в ході дослідження <120 мм рт. ст. (ВР: 1,53, 95% ДІ; 1,27-1,85) і всі пацієнти з ДАТ <70 мм рт. ст. (Діабет: ВР 1,77, 95% ДІ: 1,52-2,06 і ​​без діабету: ВР: 1,30, 95% ДІ (1,16-1,46) показали підвищений ризик.
• Сплайн-аналіз із середніми досягнутими САТ і ДАТ, проаналізованих як безперервні змінні, підтвердив, що ризики для первинного результату і його компонентів були вище у пацієнтів з діабетом, ніж у пацієнтів без діабету. Більшість кривих мали J- або U-подібну форму з найменшим ризиком при САТ 120-140 мм рт. ст. і ДАТ 70-80 мм рт.ст.

Цей аналіз даних випробувань ONTARGET / TRANSCEND показав, що зв'язок між середніми досягнутими САТ і ДАТ та клінічними результатами є нелінійним у пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань, багато з яких були гіпертоніками і отримували гіпотензивні препарати. Найнижчий ризик був відзначений при САД 120-140 мм рт. ст. і ДАТ 70-80 мм рт. Більш високі показники були відзначені у пацієнтів з діабетом по всьому спектру досягнутого АТ. Таким чином, більш низькі рівні АТ пов'язані з підвищеним ризиком у пацієнтів з діабетом і без діабету з ураженням кінцевих органів, які вже знаходяться в групі високого ризику. Ці дані підтверджують необхідність визначення нижніх меж АТ у пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань, особливо з цукровим діабетом.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org