Нижче наведено ключові моменти з сучасного огляду концепції фенотипів вторинної мітральної регургітації (МР), що розвивається, і висновків, отриманих в ході досліджень мітрального транскатетерного відновлення (M-TEER):
1. Гетерогенність вторинної мітральної регургітації (ВМР). ВМР зазвичай виникає у пацієнтів із нормальним мітральним клапаном без зміненої структури. ВМР через шлуночкову причину (шВМР) зазвичай пов'язана із серцевою недостатністю (СН) зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) і відрізняється від ВМР з переважно передсердною причиною (пВМР), яка зазвичай пов'язана із СН із збереженою ФВЛШ.
2. Пропорційна та непропорційна шВМР. шВМР можна вважати «пропорційною», якщо тяжкість МР пропорційна ступеню збільшення ЛШ, що зазвичай спостерігається при глобальній та гомогенній дилатації та дисфункції ЛШ, і, ймовірно, більше піддається лікуванню медикаментозною терапією, що відповідає рекомендаціям (MT). Навпаки, при «непропорційній» шВМР тяжкість МР непропорційна ступеню дилатації ЛШ, що зазвичай спостерігається в умовах асиметричного прив'язування або диссинхронії ЛШ, і, ймовірно, з меншою ймовірністю реагуватиме на MT, але з більшою ймовірністю реагуватиме на М-TEER.
3. Дослідження MITRA-FR та COAPT. Відмінності між групами пацієнтів у співвідношенні обсягу регургітації при МР (RVol) до кінцевого діастолічного об'єму ЛШ (КДО ЛШ) у двох клінічних дослідженнях можуть пояснити, чому M-TEER був пов'язаний із клінічною користю у дослідженні COAPT (середнє значення RVol/КДО 0,31), але не дослідженні MITRA-FR (середнє значення RVol/КДО 0,18). Інші відмінності між двома дослідженнями включають нижчий поріг визначення важкої МР в MITRA-FR; і включення в MITRA-FR пацієнтів з тяжчою дилатацією ЛШ, тяжчою систолічною дисфункцією ЛШ та тяжкою систолічною дисфункцією правого шлуночка (ПШ).
4. Кількісне визначення ВМР. Точна та надійна кількісна оцінка ВМР є складним завданням. Метод площі проксимальної поверхні однакової швидкості (PISA), що використовується для розрахунку ефективної площі отвору регургітації та RVol, може недооцінювати або переоцінювати тяжкість ВМР, а об'ємний доплеровський кількісний аналіз має високу варіабельність.
5. Відповідь ВMР на MT. MT (медикаментозна терапія) пов'язана з покращенням тяжкості МР у 40-60% пацієнтів з шВРМ і має бути наріжним каменем лікування як до, так і після M-TEER. Існуючі дослідження, в яких оцінювали тяжкість МР та прогноз пацієнтів з MT для шВМР, не включали використання сакубітрилу/валсартану або інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера-2 (SGLT2).
6. Фіброз/рубець ЛШ, дисфункція ПШ. Фіброз/рубець ЛШ, виявлений при МРТ, та дисфункція ПШ пов'язані з найгіршим прогнозом серед пацієнтів із ВМР.
7. Прогнозування результатів M-TEER. Не існує хорошої моделі, що дозволяє надійно передбачити клінічну користь M-TEER серед окремих пацієнтів із шВМР, частково через гетерогенність пацієнтів із шВМР.
8. Фенотипи пВМР. Механізм пВМР полягає у збільшенні лівого передсердя, що призводить до ізольованої дилатації мітрального кільця. Найбільш поширеним фенотипом пВМР є малькоаптація стулки, що призводить до утворення центрального струменя в середині мітральних стулок, тоді як менш поширений фенотип пВМР обумовлений «сухожиллям» задньої стулки, що призводить до ексцентричного струменя, розташованого ззаду.
9. Лікування та прогноз пВМР. Відновлення синусового ритму може знизити тяжкість МР у пацієнтів з пВМР та фібриляцією передсердь. Дані про використання інгібіторів SGLT2 безпосередньо у пацієнтів з пВМР відсутні. Одноцентрові обсерваційні дослідження показують хороші результати хірургічної анулопластики при пВМР. Ретроспективні дані показують, що M-TEER у пацієнтів з пВМР пов'язаний із гарним успіхом процедури та покращенням симптомів СН. Однак, проспективні рандомізовані дані щодо використання M-TEER при пВМР відсутні.
10. Триваюче дослідження MATTERHORN (багатоцентрове рандомізоване контрольоване дослідження з оцінки реконструкції мітрального клапана при вираженій недостатності функціонального або ішемічного походження) є рандомізованим порівнянням транскатетерного та хірургічного лікування ВМР, яке може допомогти в розробці майбутніх методів лікування ВМР.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org