Згідно з результатами нового популяційного дослідження, цукровий діабет (ЦД) може бути незалежним фактором ризику розвитку серцевої недостатності (СН).

У дослідження було включено 116 дорослих пацієнтів з цукровим діабетом і 232 осіби включала контрольна група. Спостереження тривало протягом 10-років. Науковці виявили, що у кожного п’ятого пацієнта з ЦД, розвивалася серцева недостатність, незалежно від інших причин, таких як діастолічна дисфункція, в порівнянні тільки приблизно з 10% у групі без ЦД.

Дане дослідження показує, що у пацієнтів з ЦД значно вище ризик розвитку серцевої недостатності в порівнянні з пацієнтами, які не страждають діабетом.

Крім того, дослідження демонструє, що навіть без структурного захворювання серця (діастолічна дисфункція) у пацієнтів з діабетом і існує ризик розвитку серцевої недостатності.

Отримані дані підтверджують концепцію діабетичної кардіоміопатії (ДКМ).

На початковому етапі дослідження учасники пройшли фізичне обстеження, ряд аналізів крові, вимір індексу маси тіла (ІМТ) і ехокардіографію.

Під час спостереження учасники періодично перевіряли на предмет наступних діагнозів СН, інфаркту міокарда (ІМ) або інсульту.

На початку дослідження в учасників з ЦД був вищий ІМТ, ніж у пацієнтів без ЦД, а також більш високий відсоток миготливої ​​аритмії (ФП), СН і метаболічного синдрому. Крім того, у них були вищі базові рівні тригліцеридів, інсуліну і глюкози в сироватці.

21% пацієнтів з ЦД (24 з 116) були інсулінозалежними і отримували лікування тільки одним інсуліном, а не новими протидіабетичними препаратами, такими як інгібітори натрій-глюкоза-котранспортер-2 (SGLT-2) або інгібітори діпептидилпептидази-4 (DPB-4).

Відношення E/e' (при ехокардіографії) був вищий на початку дослідження у пацієнтів з ЦД, ніж у пацієнтів без ЦД (9, 7 проти 8,5; P <0,001); однак, ФВ, розмір лівого передсердя і діастолічна дисфункція статистично не розрізнялися між двома групами.

Подальше спостереження проводилося протягом 10,8-річного періоду (міжквартильний інтервал [IQR], 7,8-11,7), протягом якого загальний розвиток серцевої недостатності серед пацієнтів з ЦД був вище у учасників з ЦД, ніж без (відношення ризиків [ВР], 2,1; 95% ДІ, 1,2-3,6; Р = 0,01).

Через 1 рік після початку дослідження у 45 учасників з ЦД розвинулася СН, а через  5 років - у 14%, через 10 років  - у 21% пацієнтів з ЦД і 12% без ЦД.

Не було статистичних відмінностей між двома групами щодо серцевої смерті, ІМ, інсульту і смертності від усіх причин.

Дослідники порівняли підгрупи учасників без діастолічної дисфункції з відповідними їм контрольними підгрупами і виявили, що в порівнянні з пацієнтами без ЦД у пацієнтів з ЦД - навіть без діастолічної дисфункції на початку дослідження - був підвищений ризик серцевої недостатності (ВР, 2,5; 95% ДІ , 1,0 - 6,3; P = 0,04) протягом 10-річного періоду спостереження.

Через 10 років у 13% цих учасників з ЦД розвинулася серцева недостатність, в порівнянні тільки з 7% без ЦД, хоча частота випадків смерті, серцевої смерті, ІМ та інсульту була однаковою.

Науковці зазначають, що це давній парадокс, діабет збільшує ризик серцево-судинних захворювань, але його лікування, не покращує ризик серцево-судинних захворювань.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org