У новому дослідженні невеликій групі пацієнтів із серцевою недостатністю (СН),  проводилася процедура транскатетерної абляції великого черевного нерва, результати показали покращення гемодинаміки, зменшення симптомів та покращення якості життя.

У всіх досліджуваних була СН із збереженою фракцією викиду (СНзбФВ), і під час дослідження вони отримували медикаментозну терапію відповідно до рекомендацій.

Дослідники вважають трансвенозну абляцію правого великого черевного нерва (ВЧН) потенційно доцільною для пацієнтів з СН, незалежно від функції шлуночка або гостроти СН. Але поточне дослідження REBALANCE-HF, що продовжується, спрямоване на включення до 80 пацієнтів з хронічною СНзбФВ.

У той же час у нинішніх 18 пацієнтів з підвищеним тиском заклинення у легеневих капілярах у стані спокою або при фізичному навантаженні (ТЗЛК), яким обула проведена процедура в рамках вступної фази основного дослідження, спостерігалося зниження ТЗЛК при фізичному навантаженні через 1 місяць (P = 0,007) і покращення показників якості життя як через 1, так і через 3 місяці (P<0,01). Також через 1 місяць у третини пацієнтів покращився функціональний клас по NYHA як мінімум на один клас.

Черевна абляція для управління об’ємом (SAVM) була визнана успішною у всіх 18 пацієнтів, 14 з яких були жінками та 16 з яких належали до класу 3 за NYHA. Їхній середній вік становив 75 років, а їхня середня фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) на початковому рівні становила 61%. Первинними кінцевими точками ефективності були зниження ТЗЛК у спокої, з піднятими ногами та при навантаженні 20 Вт через 1 місяць. Їхнє вихідний інвазивно виміряний піковий ТЗЛК при навантаженні становив не менше 25 мм рт. ст.  

Через 1 місяць середній ТЗЛК при навантаженні 20 Вт знизився із 36,4 мм рт. ст. до 28,9 мм рт. ст. (P = 0,007), а піковий ТЗЛК знизився із 39,5 мм рт. ст. до 31,9 мм рт. ст. (P = 0,013); у спокої ТЗЛК суттєво не змінився. Стан дванадцяти пацієнтів покращився як мінімум на один функціональний клас за NYHA (P = 0,02).

Оцінки по опитувальнику кардіоміопатії Канзас-Сіті (KCCQ), який оцінює якість життя, покращилися на 22 бали через 1 місяць та на 18,3 бали через 3 місяці (P < 0,01 для обох відмінностей).

Не спостерігалося значного впливу на тест 6-хвилинної ходьби або рівні натрійуретичного пептиду, а також на ФВ ЛШ або ехокардіографічні показники діастолічної функції, об'єм лівого шлуночка (ЛШ) передсердя або масу ЛШ через 3 місяці.

Блокада черевного нерва як можливе лікування СН ґрунтується на зростаючій кількості доказів того, що об'ємне навантаження у пацієнтів із СН не завжди є причиною, принаймні, не основною причиною застою крові та задишки. Швидше, ці класичні ознаки та симптоми СН часто можуть бути викликані несприятливим перерозподілом стабільного об'єму рідини з переважно черевного судинного простору у внутрішньогрудний простір.

Тобто, те, що може здатися класичним навантаженням об’ємом, що вимагає діурезу, насправді може бути еуволемічним перерозподілом рідини з черевної порожнини в грудну клітину, підвищуючи внутрішньосерцевий тиск і викликаючи задишку. У такому випадку петльові діуретики можуть лише зневоднювати пацієнта і потенційно піддавати нирки ризику.

Процедура SAVM, потенційно може використовуватися у всьому спектрі гострої та хронічної серцевої недостатності, можливо, навіть зі збереженою та зниженою фракцією викиду.

Науковці говорять про необхідність подальших досліджень для підтвердження ефективності та безпеки нового методу боротьби з СН.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org