Результати нового дослідження TWILIGHT показали, що відміна аспірину через 3 місяці і продовження монотерапії тікагрелором зменшили кількість кровотеч без впливу на загальні ішемічні події серед пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) з високим ризиком будь-якого ускладнення.
Монотерапія тікагрелором перевершувала терапевтичну схему тікагрелор плюс аспірин щодо первинної кінцевої точки кровотеч і не поступалася ключовій кінцевій точці щодо ішемічних подій — забезпечуючи найсильнішу підтримку стратегії раннього припинення приймання аспірину після ЧКВ.
У дослідження TWILIGHT було включено пацієнтів, які перенесли успішну ЧКВ з постановкою принаймні одного покритого стента і протягом 3 місяців приймання подвійної антитромботичної терапії (тікагрелор 90 мг два рази на день і аспірин 81-100 мг щодня) не мали сильної кровотечі або ішемічної події.
Пацієнти також повинні були мати принаймні одну клінічну та одну ангіографічну характеристику, які відносили їх до високого ризику виникнення цих подій. До клінічних факторів ризику відносилися: вік не менше 65 років, жіноча стать, тропонін-позитивний ГКС, встановлене судинне захворювання, діабет і хронічне захворювання нирок. Ангіографічні критерії включали багатосудинне коронарне захворювання, довжину стента більш як 30 мм, вогнищеве тромботичне ураження, ураження біфуркації, що вимагає постановки двох стентів, обструктивне ураження ЛКА або проксимального відділу лівої передньо-нисхідної артерії та кальцифіковані ураження артерій, що вимагають атеректомії.
З 9006 пацієнтів, з 11 країн, 7119 випадковим чином подвійним сліпим методом були поділені на дві групи: аспірин+тікагрелор, друга-монотерапія тікагрелором. Дві групи були добре збалансовані, середній вік становив 65 років, 23,8% становили жінки, 36,8% мали діабет і 64,8% перенесли ЧКВ з приводу ГКС. Середня загальна довжина стента склала 40 мм.
Через 1 рік первинна кінцева точка кровотечі мала місце у 4% групи монотерапії тікагрелором і у 7,1% групи тікагрелора + аспірин (відношення ризиків [ВР], 0,56; довірчий інтервал 95% [ДІ], 0,45-0,68; P <0,001).
Ключова кінцева точка смерті від всіх причин, інфаркту міокарда або інсульту сталася у 3,9% пацієнтів у двох групах дослідження (різниця 0,06%; ВР 0,99; ДІ 95%, 0,78-1, 25; P <.001).
Спостерігалося незначне збільшення числа ішемічних інсультів в групі монотерапії тікагрелором (16 проти 8 випадків; ВР 2,00; 95% ДІ, 0,86-4,67) і незначне зниження смертності (34 проти 45; ВР 0,75; 95%). ДІ 0,48 - 1,18).
Науковці зазначають, що результати дослідження показують позитивні моменти стратегії раннього припинення приймання аспірину після ЧКВ.
Літературні посилання в редакції Webcardio.org