Афікамтен є досліджуваним селективним інгібітором серцевого міозину нового покоління, який знижує скорочувальну здатність лівого шлуночка. Результати попередньої фази 2 дослідження REDWOOD-HCM показали, що препарат призводить до клінічно значимого зниження градієнтів тиску.
Дослідники заявляють, що результати SEQUOIA-HCM показують, що афікамтен приносить користь у багатьох аспектах. Препарат призвів до клінічно значущого покращення фізичної здатності. Це також зменшило тягар обмежувальних симптомів, що базується на покращеннях як за показниками, отриманими лікарями, так і від пацієнтів.
Ґрунтуючись на дослідженні REDWOOD-HCM, у SEQUOIA-HCM включили пацієнтів з обструктивною ГКМП, які вже отримували стандартну терапію, і випадковим чином розподілили їх на стандартну терапію плюс афікамтен або плацебо.
Лікування розпочали з дози афікамтену 5 мг, яку можна було збільшити до максимальної дози 20 мг. Корекції доз відбувалися на 2, 4 і 6 тижнях і ґрунтувалися на ехокардіографічній оцінці.
Первинною кінцевою точкою була зміна пікового поглинання кисню (pVO2) від вихідного рівня до 24 тижня; серед 10 вторинних кінцевих точок була зміна в опитувальникам кардіоміопатії (KCCQ, CSS) від вихідного рівня, оцінюваного в ієрархічному порядку.
З 282 учасників дослідження приблизно 40% були жінками, а середній вік становив 59,0 років. Групи афікамтену та плацебо були добре збалансовані.
Пацієнти отримували типову базову терапію для обструктивної ГКМП, яка включала бета-блокатори для трохи більше ніж 60% учасників, блокатори кальцієвих каналів для приблизно 30% і дизопірамід для трохи більше ніж 10%.
Дослідження досягло основної кінцевої точки. Не було жодних змін у pVO2 від базового рівня до 24 тижня в групі плацебо, тоді як у групі афікамтену спостерігалося значне збільшення на 1,8 мл/кг/хв ( P = 0,000002). Це призвело до середньоквадратичної різниці між групами на 24 тижні 1,7 мл/кг/хв.
Попередні дані продемонстрували, що ризик смерті або трансплантації знижується приблизно на 18% для кожного збільшення pVO2 на 1 мл/кг/хв, тому збільшення, яке спостерігається при застосуванні афікамтену, набагато перевищує клінічно значущий поріг для підвищення фізичної активності.
Цей ефект спостерігався в кожній із заздалегідь визначених підгруп, включаючи підгрупу, в якій пацієнти були розподілені за базовим рівнем використання бета-блокаторів.
На 24-му тижні афікамтен був значно кращим, ніж плацебо, для всіх 10 вторинних кінцевих точок ( P < 0,0001). Середня різниця найменших квадратів у градієнті тиску вихідного тракту лівого шлуночка після маневру Вальсальви становила -50 мм рт.ст., середня різниця за методом найменших квадратів у оцінці KCCQ-CSS становила 7 балів, і 34% пацієнтів відчули покращення порівняно з вихідним рівнем принаймні на один функціональний клас СН за NYHA.
73,9% пацієнтів у групі афікамтену мали принаймні одну побічну подію після початку лікування порівняно з 70,7% у групі плацебо. Крім того, фібриляція передсердь спостерігалася у 2,8% пацієнтів у групі афікамтену та 2,9% пацієнтів у групі плацебо. Серцебиття було більш поширеним у групі афікамтену, ніж у групі плацебо (7,0% проти 2,9%), як і гіпертензія (7,7% проти 2,1).
На 24-му тижні фракція викиду лівого шлуночка була дещо нижчою в групі афікамтену, ніж у групі плацебо, із середньою різницею за методом найменших квадратів -4,8%.
Вчені зазначають, що стійкі функціональні та симптоматичні позитивні зміни та полегшення обструкції з’явилися рано та залишалися стійкими протягом усього періоду лікування. Загалом SEQUOIA-HCM підкреслює клінічну ефективність афікамтену в лікуванні пацієнтів із симптоматичною обструктивною ГКМП, у покращенні симптомів, здатності до фізичних навантажень, якості життя.
Фармакологічні особливості афікамтену пропонують широке терапевтичне вікно без необхідності моніторингу концентрації препарату в сироватці крові та дозволяє швидко коригувати дозу з мінімальною взаємодією між ліками.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org