Інфекційний ендокардит – запальне захворювання ендокарда інфекційної етіології зумовлене інвазією збудника в клапанні структури, ендокард, ендотелій в зоні примикаючих до серця магістральних судин, що супроводжуються бактеримінією та ураження різних органів та систем.
Найбільш частою причиною розвитку є грампозитивні коки, рідше грамнегат., гриби та інші збудники. Перевагою ціє чи іншої флори залежить від фону на якому розвивається ураження (звичайний клапан чи протезований). При протизованому інфекційний ендокардит розділяють на раній та пізній.
Клінічно проявляється лихоанкою, ознобом, пітливістю, слабкістю, зменшення маси тіла, анориксією. В анамнезі більшість випадків виявляють процедури та маніпуляції, які могли призвести до інфекції. Шкіра має спицефічний віддтінок блідо-сірий або жовтувато-земленисти, часто наявні висипи (геморагічний висип має симетричний характер на кінцівках, обличчі, слизових). Артралгії без збільшення та деформації суглобів. Частіше за все уражається аортальний клапан, потім МК, потім ТК (у наркоманів). Також пошкоджень зазнають легені (плеврит, кровохаркання, набряк легень), нирки (вогнищеві та дифузні нефрити), селезінка, очі, ЦНС. Кров – лейкоцитоз зсувам вліво, токсична зернистість нейтрофілів, гіпсохромна анемія, підвищення ШОЕ (не відображає тяжкість стану може зберігатися після одужання); сеча – зміни характерні для нефриту; біохімічний ан. крові – підвищення глобуліну, сіалових кислот, серомукоїду, фібриногену, С-реактивного білка, ревматоїдний фактор «+»; підвищення креатиніну, сечовини (при ураженні нирок та печінки). Рентгенографії легень – множинні інфільтрати легень як наслідок емболічних ускладнень. УЗД – один із основних методів діагностики – наявності щільної маси прикріпленої до клапанного або пристінкового ендокарду  або імплантованого протезного клапану, візуалізації протеза або фістули, недостатність протизованого клапану особливо на пізніх строках після імплантації, збільшення порожнин серця, порушення систолічної та діастолічної функції; також використовують КТ, коронарографію, МРТ. Одним найбільш важливим методів є кров на стерильність та чутливість до а/б (при заборах крові кожні 30 хв., не проводити забір крові через катетер, результати через 48-72 год.) 
Особливості перебігу в залежності від збудника. Стрептококовий – розвивається після маніпуляційних  втручань запальних процесів порожнини рота та верхніх дихальних шляхів (тонзиліт, синуси, фарингіт) протікає підгостро  доброякісний перебіг, лихоманка не тяжка, ускладнення рідко.
Str. Pneumonia – тяжкий перебіг розвивається гостро, швидке руйнування клапанів з розвитком внутрішньосерцевих абсцесів та швидким розвитком СН. Стафілококовий – розвивається після операції на серці, гемодіалізу, при наявності абсцесів – перебіг тяжкий гострий початок, гектичний тип лихоманки часто тромбоемболічні ускладнення. Тяжкий перебіг енторококової інфекції (запалення сечової системи, патологія ШКТ) гострий початок резистентність до більшості а/б. Грибковий ендокардит – висока лихоманка значне ураження серця зі значними вегетаціями, лікування хірургічне. Протезний ендокардит  протікає більш тяжко швидкий розвиток ускладнення.