Пролапсом мітрального клапана називають ситуацію, коли під час скорочення лівого шлуночка одна або обидві стулки мітрального клапана провисають в порожнину лівого передсердя. Це може відбуватись внаслідок пошкодження тканини клапана (захворювання сполучної тканини такі як синдром Марфана, Елерса-Данлоса та інш.) або індивідуальних вродженних особливостей його будови (малі вроджені аномалії). 
Діагностика ПМК Клінічна картина. Більшість пацієнтів з ПМК є безсимптомними. У минулому дещо неспецифічні симптоми (атипічний біль у грудях, задишка, серцебиття, аритмія, непритомність та ін.) і клінічні дані (низька вага тіла, низький кров'яний тиск, Pectus excavatum та ін.) були пов'язані з ПМК і визначались як синдром ПМК. Проспективні дослідження не змогли підтвердити більшість цих асоціацій.
Аускультативні ознаки: ізольовані клацання (кліки); поєднання клацань з пізньосистолічним шумом; ізольований пізньосистолічний шум.
Функціональні методи. Двовимірна (2D) трансторакальна ехокардіографія (ТТЕ) рекомендується як метод візуалізації «першої лінії» при ПМК, та часто є достатньою для встановлення коректного діагнозу. Під час проведення 2D-TTE ПМК діагностується в разі максимального систолічного зміщення стулок мітрального клапана за лінію кільця мітрального клапана більш ніж на 2 мм у класичній парастернальній позиції по довгій осі або з апікальної позиції по довгій осі лівого шлуночка.
Двовимірна черезстравохідна ехокардіографія (ЕхоКГ) – більш чутливий метод діагностики ПМК, часто використовується для точної оцінки морфології МК. Черезстравохідну ехокардіографію необхідно проводити в разі недостатньої якості трансторакальної ехокардіографії. За доступності режиму 3D трансторакальна ехокардіографія забезпечує чітку оцінку морфології МК. Засвідчено, що ця методика найкраща для опису патології МК, особливо при дефектах передньої стулки та залученні в дегенеративні зміни комісур або злитті під час ревматичного процесу. Інші дані ехокардіографії, які слід розглядати як критерії ПМК, є потовщення стулок, їхня надмірність, дилатація кільця МК, подовження хорд.
Контрасна вентрикулографія. Це дослідження також може допомогти із діагностикою ПМК або без мітральної регургітації (МР). Проте з появою ехокардіографії контрасна вентрикулографія рідко необхідна.Комп'ютерна томографія серця в основному використовується в діагностиці ішемічної хвороби серця, але в деяких дослідженнях спостерігалися хороші результати для оцінки клапанної морфології і функції МК. Електрокардіограма (ЕКГ) – як правило, без особливостей, якщо немає значної мітральної регургітації. На ЕКГ можуть виявлятися неспецифічні зміни ST-cегмента і зубця Т.

Рентгенографія органів грудної клітки – може продемонструвати перехід від безсимптомної до важкої МР з розвитком вторинної кардіомегалії відносно лівого передсердя і лівого шлуночка та ознаки серцевої недостатності.
Амбулаторний 24-годинний ЕКГ-моніторинг може бути корисним для виявлення порушень серцевого ритму. Якщо є сумніви з приводу толерантності до фізичного навантаження, тести на фізичні вправи можуть бути корисні. 

Показання для оперативного втручання при ПМК: а) асимптомним пацієнтам із важкою МР: – з ознаками дисфункції ЛШ (ФВ < 60 % і/або КСР > 45 мм); – збереженою ЛШ-функцією і фібриляцією передсердь; – збереженою ЛШ-функцією і легеневою гіпертензією (тиск у легеневій артерії > 50 мм.рт.ст.); б) симптомна важка МР.

Медико-соціальна експертиза при пролапсі мітрального клапана Оцінка ступеня вираженості стійких порушень функцій системи кровообігу, обумовлених ПМК, грунтується:  на оцінці вираженості клініко-функціональних проявів МР і ступені серцевої недостатності (СН) за класифікацією Н. Д. Стражеско і В. Х. Василенка; функціонального класу (ФК) згідно з класифікацією Нью-йоркської асоціації серця (NYHA);  типу проведеної хірургічної корекції МР;  наявності післяопераційних ускладнень;  порушень серцевого ритму і провідності;  синкопальних станів; № 4 (22) 2016 Український вісник медико-соціальної експертизи 24  змін клапанного апарата серця і судин;  легеневої гіпертензії;
 супутніх, що ускладнюють прогноз, станів, таких як порушення фізичного, психомоторного розвитку, хромосомних порушень, захворювань органів дихання, анемії, гіпотрофія, деформації грудної клітки та хребта й ін.
Отже, слід проводити експертну оцінку ПМК, ураховуючи не лише морфологічні зміни стулок МК і ступінь мітральної регургітації, але і супутні ускладнення і стани, що можуть впливати на клінічний перебіг цього захворювання і прогноз. Порушення функції кровообігу оцінюють з урахуванням трьох стадій СН за класифікацією Н. Д. Стражеско і В. Х. Василенка з доповненнями. I стадія – початкова, прихована. Характеризується відсутністю у спокої суб'єктивних і об'єктивних ознак порушення кровообігу. Задишка, тахікардія, швидка стомлюваність виникають тільки в разі значного фізичного навантаження. Наявність ПМК 1-2 ст. (стулки клапана провисають у порожнину передсердя до 9 мм), легка чи помірна МР без дилятації порожнин серця; без порушень серцевого ритму і провідності; СН I стадії, ФК I, II ст. – ці стани викликають, як правило, незначні порушення функції кровообігу і відсутність ознак обмеження життєдіяльності.
II стадія – виражена, тривала недостатність кровообігу, порушення гемодинаміки (застій у малому і великому колах кровообігу, і тому подібне), наявність ознак недостатності кровообігу у спокої. Виділяють два періоди СН II стадії: II А стадія – початок стадії, порушення гемодинаміки виражені помірно; характеризується недостатністю однієї половини серця: правої або лівої; застій у малому колі – за недостатності лівого серця, і у великому – за недостатності правого серця (збільшення печінки, набряки нижніх кінцівок, що можуть зникати). Помірні порушення функції кровообігу при ПМК, що призводять до СН IIА стадії і помірних гемодинамічних порушень, ФК II, III: ПМК 3-го ступеня (стулки клапанів провисають у порожнину передсердя більш ніж на 10 мм); помірна недостатність МК з дилятацією порожнин серця; показання для хірургічного втручання.
Виникають обмеження життєдіяльності, що помірно виражені, а саме:  здатність до самостійного пересування – І ступеня;  здатність до самообслуговування – І ступеня;  здатність до трудової діяльності – І ступеня.
II Б стадія – кінець тривалої стадії: значні порушення гемодинаміки, спостерігається недостатність обох половинок серця, застій у малому і великому колах кровообігу, печінка значно збільшена, спостерігається біль при її пальпації, виражені набряки. Причини: хірургічна корекція із залишковими явищами, з пізніми і віддаленими післяопераційними ускладненнями (тромбоемболії, септичний ендокардит), з супутніми захворюваннями, що потребують багатоетапного хірургічного втручання і/чи консервативної терапії; некорегована важка недостатність МК. Виникають обмеження життєдіяльності вираженого ступеня:  здатність до самостійного пересування – ІІ ступеня;  здатність до самообслуговування – ІІ ступеня;  здатність до трудової діяльності – ІІ ступеня. Пацієнтам з ІІ А – IIБ стадіями порушення кровообігу групу інвалідності встановлюють на один – два роки з щорічною перевіркою виконання та оцінкою ефективності заходів індивідуальної програми реабілітації інваліда і, за необхідності, внесення корекції до неї.
III стадія – кінцева, дистрофічна недостатність кровообігу, з постійними розладами гемодинаміки і глибокими незворотними морфологічними і дистрофічними змінами в серці і в усіх органах. На цій стадії досягти компенсації неможливо. Причини: неоперабельна тяжка МР, що призвела до значно виражених гемодинамічних порушень у лівих і правих відділах серця; розвиток пізніх і віддалених післяопераційних ускладнень (пізній септичний ендокардит, тромбоемболія коронарних, легеневих і церебральних судин); важкі порушення серцевого ритму. Виникають обмеження життєдіяльності значно вираженого ступеня:  здатність до самостійного пересування – ІІІ ступеня;  здатність до самообслуговування – ІІІ ступеня;  здатність до трудової діяльності – ІІІ ступеня. Таким хворим установлюється група інвалідності без зазначення терміну повторного огляду відповідно до 22 пункту Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. (настали стійкі необоротні морфологічні зміни міокарда та розлади функції кровообігу, що є несприятливим прогнозом відновлення працездатності)об’єктивну оцінку прогностичних факторів і критерії відновлення працездатності.
Протипоказані види та умови праці: робота з постійною значною фізичною напругою, тривалою ходою (надалі, при підвищенні толерантності до навантажень, режим може бути розширено); робота в несприятливих виробничих умовах (високі і низькі температурні режими, перепад температур та тиску, висока вологість, запиленість і загазованість приміщень); робота на висоті, біля механізмів, що рухаються.