Christophe Tzourioa, Olivier Hanonb, Ophe´lia Godind, Aicha Soumare´a and Carole Dufouila

Мета: моніторинг домашнього артеріального тиску (АТ) є одним із інструментів, рекомендованих для лікування гіпертонії. Однак його вплив у людей похилого віку рідко

досліджували. Ми намагалися оцінити, чи призводить регулярний моніторинг до зниження АТ та поліпшення контролю артеріальної гіпертензії у людей похилого віку в домашніх умовах (далі домашній АТ).

Методи: У 24-місячному дослідженні особи у віці 73-97 років були рандомізовані в контрольній (офісний та домашній АТ, виміряний в 0, 12, і 24 місяці) або експериментальній (офісний АТ вимірювався у 0, 12 і 24 місяці; домашній АТ вимірювався кожні 3 місяці) групах. Первинним результатом була різниця в середньому офісному АТ протягом 24 місяців у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. Вторинні результати включали відмінності середнього домашнього АТ протягом спостереження у хворих на гіпертонічну хворобу, частоту гіпертонії та вживання ліків за 24 місяці у загальній вибірці. В дослідженні прийняли участь 1733 особи, серед яких 1043 були з артеріальною гіпертензією.

Результати: У пацієнтів з артеріальною гіпертонією (АГ) в експериментальній групі відзначено значно більше падіння офісного систолічного артеріального тиску (САТ) [середнє значення між групами -2.1 мм рт.ст., 95% довірчий інтервал (ДІ) -4.1;-02, p = 0,03], домашній САТ (середнє значення між групами -3,4, 95% ДІ -4,8; -2,1, p <0,0001), і домашнього діастолічного АТ (середнє значення між групами -1,1, 95% ДІ -1,8; -04, Р = 0,002), ніж ті, що в контрольній групі основної моделі. Впродовж періоду загальні відмінності не спостерігалися для офісного діастолічного АТ (P2074), частоти артеріальної гіпертензії (P2092), або прийманні ліків (P2051). Подібні результати спостерігалися після пристосування до відомих прогностичних факторів АТ, хоча і
зменшений для офісного САТ (P2007).

Висновок: Регулярний домашній моніторинг АТ кожні 3 місяці без додаткового втручання призводе до невеликого, але з часом тривалого зниження АТ. Подальші дослідження, які орієнтовані на людей похилого віку, необхідні для підтвердження ефективності цього методу в різних ситуаціях.

Ключові слова: контроль кров'яного тиску, домашній артеріальний тиск, гіпертонія, офісний артеріальний тиск, літні люди, рандомізоване дослідження.

Скорочення: 3М - дослідження в "Трьох містах"; АТ - артеріальний тиск; ДІ - довірчий інтервал; ДАТ – домашній артеріальний тиск; ДМАТ - домашній моніторинг артеріального тиску; ДДАТ -  домашній діастолічний артеріальний тиск; ДСАТ – домашній систолічний артеріальний тиск; НЛ -  намір лікуватися; OАТ – офісний (у кабінеті лікаря) артеріальний тиск.

ВСТУП

Гіпертонія є основним фактором ризику глобальної смертності в усьому світі [1]. Незважаючи на велику кількість рекомендацій по контролю артеріального тиску (АТ) [2-4], доступність лікарських засобів та метааналіз рандомізованих досліджень, які показують, що зниження АТ також знижує ризик розвитку інсульту, серцевої недостатності та серцево-судинної смертності [5,6], діагностика та лікування гіпертонії залишаються недостатньо оптимальними. Це особливо вірно по відношенню до літніх пацієнтів, де швидкість зміни артеріального тиску нижче [7,8]. У французькому когортному дослідженні добровольців у віці 65 років і вище швидкість зміни в осіб з гіпертензією становила 31% (78,2% вибірки) [9]. Причини цього поганого контролю над ВН у літніх пацієнтів численні: небажання лікарів покращувати лікування через появу супутніх захворювань та боязнь побічних ефектів, через несумлінне дотримання режиму лікування, а також труднощі для оцінки рівня АТ через високу варіабельність АТ.

Оскільки АТ, який оцінюється в офісі/кабінеті лікаря [офісний моніторинг АТ (ОМАТ)], використовується як стандарт для діагностики та лікування гіпертонії протягом десятиліть, самостійне вимірювання АТ на дому [домашній моніторинг АТ (ДМАТ)] набагато краще виконує прогноз серцево-судинної смертності, серцево-судинних подій та пошкодження внутрішніх органів [10,1 1], і зараз він також рекомендується Європейською та Американською асоціаціями гіпертонії для оцінка та контролю АТ [12,15]. ДМАТ має ряд переваг в порівнянні з ОМАТ: він оцінює АТ в знайомому середовищі пацієнта, тобто зменшує емоційну напругу, ніж під час медичної консультації і тим самим зменшуючи ефект білого халата; він дозволяє більш регулярно вимірювати тиск протягом тривалих періодів часу, забезпечуючи більш точні показники істинного середнього АТ, і це потенційно підвищує ефективність лікування артеріальної гіпертонії [14]. Переважна більшість досліджень, які оцінюють ефективність ДМАТ, проводились на людях середнього віку, а не конкретно на літніх людях. Проте, остання являє собою швидко зростаючу групу в загальній популяції, в якій контроль АТ і дотримання режиму прийому препаратів залишається проблемою.

Враховуючи це ми провели рандомізоване дослідження, щоб з'ясувати, чи може знизити АТ регулярне самостійне вимірювання АТ у домашніх умовах протягом 24 місяців спостереження та допомогти покращити контроль над гіпертонією у людей похилого віку із загальної населення

МЕТОДИКА

Учасники

Було проведено рандомізоване контрольоване дослідження. Учасники були вибрані за допомогою вибірки Діжонського центру дослідження "Три міста" (3М), постійного французького спостережного когортного дослідження, спрямованого на оцінку ризику деменції, що відноситься до судинних факторів, і ґрунтується на неінституціоналізованих осіб у віці 65 років і старших, обраних з виборчих списків міста в 1999-2001 роках [15]. Між четвертим та п'ятим дослідженням Дижон-3М (2006-2008 рр.) всі учасники (N: 2078) були запрошені для участі дослідженні по ДМАТ і 1814 осіб підписали інформаційну згоду, без критеріїв виключення (рис. 1). Регіональна комісія з питань етики [Comte de Protection des Personnes (CPP), Іль-де-Франс 7) затвердила протокол дослідження, який був зареєстрований в реєстрі ISRCTN (Міжнародний стандартний номер рандомізованого клінічного дослідження) (http://www.isrctn.com/ під кодом ISRCTN97164929).

Рандомізація та процедура

За проектом дослідження, учасники виконували як ОМАТ, так і ДМАТ в початковій стадії та на 12-му і 24-му місяці спостереження. На початковому етапі учасники були рандомізовані на основі щотижневого відвідування дослідного центрі. Ті, хто відвідує парні тижні, були розподілені до експериментальної групи, яка виконувала ДМАТ кожні 3 місяці, тоді як ті, хто відвідує непарні тижні, були виділені у контрольну групу, тобто без підсилення HBPM (лише щорічне вимірювання). Учасники контрольної групи мали повертати вимірювач АТ назад після кожної щорічної оцінки, тоді як ті, що знаходилися в експериментальній групі, зберігали вимірювач протягом 24-х місяців.

Офісне вимірювання АТ (в кабінеті лікаря)

Артеріальний тиск вимірювався на першому візиті: 12 місяців та 24 місяці у учасників на обох руках, пацієнти пройшли курс тренінг з інтерв'юерами у дослідному центрі під час візиту за таким протоколом: після принаймні 5 хвилин відпочинку в сидячому положенні з інтервалом 2 хвилини виконували три вимірювання з відповідним розміром манжети, розташований на лівій руці, за допомогою клінічно перевіреного цифрового електронного тонометра (OMRON M6, OMRON Healthcare, Kіото, Японія) [16]. Вимірювання були зроблені на початку інтерв'ю та перед когнітивним тестування (які були проведені за звичайним протоколом дослідження 3М). Середній показник трьох вимірювань був використаний як контрольний рівень для відповідного візиту.

Домашнє вимірювання АТ

Під час першого візиту всі учасники отримали індивідуальний тренінг та вказівки щодо того, як вимірювати власний АТ. Потім всім видали той самий пристрій (OMRON M6) для використання вдома, а також буклет зі спрощеними інструкціями. Шість вимірювань проводилося щодня, три зранку (до 1 години після пробудження та до прийому будь-якого препарату) та три в вечорі (ближче до сну) протягом трьох днів поспіль, як запропонувало Французьке товариство гіпертонії [17]. Перший ДМАТ повинен був виконуватися протягом двох тижнів після відвідування реєстраційного візиту. Були надані такі інструкції: мати три вимірювання, які мають проводитися після, 5 хв. відпочинку в положенні сидня, які розділені інтервалами по 2 хвилини. Учасникам було запропоновано записувати всі показання АТ в журналі, який був наданий під час базового візиту і складався з трьох сторінок, по одному для кожного дня із двох частин: «ранкове вимірювання 1-3» і «вечірнє вимірювання 1-5». Як і в попередніх дослідженнях, ДМАТ вважається успішним, якщо принаймні 12-ть вимірювань із 18-ти були виконані належним чином [18].

Зв'язок з лікарем учасників

Після кожного візиту, лікарі отримували листи від учасників з обох досліджувальних груп із середніми значеннями офісного АТ без рекомендацій щодо лікування. В експериментальній групі для кожної серії HBPM було розіслано додатковий лист із середнім значення домашнього АТ без спеціальних рекомендацій щодо процедури лікування.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ІНШІ ДАНІ

Результати дослідження

Основними результатами дослідження були відмінності між початковими та 24 місяцями вимірювання офісного систолічного АТ (ОСАТ) та офісного діастолічного АТ (ОДАТ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою при вимірюваннях під час реєстрації, проведених у досліджуваному центрі (ОСАТ >140 мм рт. ст. або ОДАТ >90 мм рт. ст.) [3].

Вторинні результати включали в себе наступне: різниця у вимірюваннях домашнього САТ (ДСАТ) та домашнього ДАТ (ДДАТ) між початковими даними та 24 місяцями у пацієнтів з гіпертензією; різниця у вимірюваннях офісного та домашнього АТ (ОАТ, ДАТ) між початковими даними та 12 місяцями у пацієнтів з гіпертонічною хворобою; відсоток учасників з гіпертонією через 24 місяці; і різниця у використанні антигіпертензивних препаратів через 24 місяці.

Інші дані

Високий ДАТ був визначений як середній ДСАТ щонайменше, 135 мм рт.ст. або середній ДДАТ щонайменше, 85 мм рт.ст. [5]. Соціодемографічні та медичні дані були зібрані під час базових інтерв'ю в центрі дослідження. Вони включали фактори, які асоціюються з рівнем АТ або гіпертонією. Рівень освіти був визначений як високий (≥12 років формальної освіти) або низький (<12 років). Проводилися вимірювання ваги та росту і розраховували ІМТ. Статус щодо куріння класифікується як «ніколи», «колишній» і «поточний». Наскільки це можливо, рецептурні препарати, які приймалися протягом попереднього місяця, були зареєстровані після перевірки медичних рецептів учасників і комплектів препаратів. Цукровий діабет реєструвався як історія діабету або застосування протидіабетичних препаратів. Гіперхолестеринемія була зареєстрована в історії хвороби, а також застосування гіполіпідемічних лікарських препаратів. Наявність серцево-судинних захворювань визначали як історію інфаркту міокарда, яка надана власноруч, виключення кардіохірургії, ангіопластику, інсульт або захворювання периферичних судин. Депресивні симптоми оцінювались за шкалою Центру епідеміологічних досліджень. Стисла шкала оцінки психічного статусу (MMSE) була використана для оцінки глобальних пізнавальних характеристик/уявлень.

ОБГОВОРЕННЯ

У цьому великому 24-місячному рандомізованому інтервенційному дослідженні у людей похилого віку (середній вік 79 років), у тих осіб, які були рандомізовані для регулярного моніторингу ДАТ кожні 3 місяці спостерігалося більш виражене зниження АТ, ніж ті, хто не проводив регулярного моніторингу. На відміну від цього, не було ніяких істотних відмінностей між цими двома групами, ні в частоті артеріальної гіпертензії, ні в частоті прийому антигіпертензивних препаратів з плином часу.

Попередні мета-аналізи та огляди, які опубліковані до 2011 року, повідомляють, що у порівнянні з звичайною медичною допомогою (офісний або клінічний моніторинг), з гіпертонією, що використовують домашній моніторинг АТ, більш схильні до досягнення нормальних значень АТ [20, 21], а також демонструють значно більші зниження їхнього АТ [20-23], діапазон від -25 до -4,2 мм рт.ст. для САТ та від -1,5 до -2,4 мм рт.ст. для ДАТ. На відміну від попередніх публікацій, в двох останніх оглядах було розглянуто вплив домашнього моніторингу АТ (ДМАТ) на управління АТ у різні моменти часу шляхом диференціювання його ефекту, коли він використовується окремо або коли він використовується в поєднанні зі спільними заходами, визначеними, як будь-яка процедура, крім самоконтролю в експериментальній групі (наприклад, телекомунікації, навчальні матеріали, телефонні дзвінки) [24,25]. Вони повідомили про транзиторну/граничну [25] або про відсутність [24] впливу на контроль АТ, коли тільки ДМАТ порівнювали зі звичайним доглядом. Загалом, ці результати свідчать про те, що домашній моніторинг може призвести до дещо кращого контролю за рівнем АТ, ніж моніторинг в офісі лікаря. Дуже мало досліджень вивчали вплив ДМАТ на АТ у літніх людей. У дослідженні, проведеному на основі 237 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (середній вік 76 років), спостерігалося значне зниження ДМАТ протягом 6 місяців, а також незначна тенденція зниження ДСАТ у учасників, які застосовували ДМАТ з телефонними консультаціями, порівняно з тими, що перебували під звичайним медичним наглядом [26].

У невеликому дослідженні з 40 амбулаторними пацієнтами з артеріальною гіпертензією (середній вік 73 років) з використанням денного та нічного амбулаторного спостереження протягом 3 місяців, більш часте вимірювання артеріального тиску було пов'язано з незначним зниженням амбулаторного САТ і ДАТ на користь експериментальної групи [27]. Наше дослідження не слід напряму порівнювати з попередніми, оскільки ми використовували більш простий процес: самостійне вимірювання в домашніх умовах після короткого навчання та за відсутності іншого втручання.

Важливо відзначити, що АТ з часом також зменшувався в контрольній групі нашого дослідження. Ця модель може відображати як природне зниження артеріального тиску, яке відбувається з віком, або може бути пов'язано з проектом дослідження, тобто, оскільки учасники та їх лікарі були обізнані про мету дослідження і всі учасники мали значення ДАТ на базовому рівні та отримували кожен рік, все це могло збільшити обізнаність про свій АТ та покращити самоконтроль, навіть у контрольній групі. Ми припускаємо, що у більш недосвіченої популяції літніх людей ефект частого ДМАТ може мати сильніший вплив на рівень АТ, а також на частоту застосування антигіпертензивних засобів та гіпертонії.

В цілому, різниця між групами в ОСАТ / ОДАТ, яка спостерігалась в цьому проекті, була мала (2,1 / 0,2 мм рт. ст.), але навіть варіації цієї величини є актуальними. Згідно з метааналізом 61 контингенту у віці 70-79 років, зменшення на 2 мм рт.ст. САД буде пов'язане з 7% та 5% меншим ризиком смертності від інсульту та ішемічних захворювань серця, відповідно [28].

У даному дослідженні частка учасників з високим рівнем ОАТ зменшилася в експериментальній та контрольній групах за 24 місяці, що свідчить про збільшення кількості осіб, які досягли мети значення АТ нижче 140/90 мм рт. ст.; проте різниця між групами була незначною. Це спостереження співпадає з дослідженнями, які демонструють відсутність відмінностей у поліпшенні контролю гіпертонічної хвороби між окремими та звичайними групами догляду ДМАТ [29-31]. Це відсутність значимості може бути пов'язана з визначенням цільових рівнів АТ, протоколами лікування або вже високим рівнем контролю на початку дослідження.

Зміна частки учасників, які приймали антигіпертензивні препарати протягом 24 місяців, була аналогічною для обох груп у нашому дослідженні. Кілька досліджень, присвячених лише ДМАТ, розглядають прийом препаратів як результат [32-34], але, крім їх змішаних результатів, у них виявлено неоднорідність з точки зору об'єктивності, визначень використання ліків, характеристик учасників, вимірювання АТ та протоколом регулювання лікування, який обмежує прямі порівняння з нашим дослідженням.

Деякі механізми могли б пояснити ефект впливу ДМАТ на АТ, який спостерігається в цьому дослідженні. Це може бути опосередковане зміною поведінки лікарів щодо антигіпертензивного лікування після отримання значень АТ пацієнтів. Незважаючи на те, що лікарі в нашому дослідженні не надавали конкретних терапевтичних рекомендацій, вони отримували значення вимірювань АТ своїх пацієнтів. Проте малоймовірно, що такі зміни, як ініціювання або припинення, були пов'язані з результатами, наведеними тут як частка учасників, були співставлені між групами. Іншими можливостями може бути інтенсифікація лікування в експериментальній групі або зміна кількості лікарських засобів. Оскільки дані про дозування ліків були недоступними, ми виявили, що кількість препаратів протягом періоду зменшилась більше у контрольній групі, ніж в експериментальній групі втручання (дані не оприлюднені). Ще однією альтернативною гіпотезою може бути більша прихильність до вже призначених ліків в експериментальній групі. Нарешті, ми не можемо виключити потенційні зміни у стилі життя учасників, які виникли під час дослідження, наприклад, споживання здорової їжи із зменшенням кількості солі, зменшенням маси тіла або регулярними фізичними вправами, оскільки всі вони пов'язані зі зниженням АТ [4].

Наш аналіз має декілька сильних сторін, включаючи його масштабність, впровадження в літніх людей, тривале спостереження за ним, використання одного і того ж самого автоматичного приладу вимірювання ДАТ та ОАТ для зменшення мінливості, а також різні аналізи чутливості, здійснені для оцінки надійності наших результатів. Однак слід розглянути кілька обмежень. По-перше, в нашому дослідженні входили достатньо життєздатні люди похилого віку з 3М (дослідження в "Трьох містах"), отже, вони не є представниками загального населення того самого віку, особливо хворих на гіпертонічну хворобу, що може обмежити узагальненість наших результатів. По-друге, через те, що рандомізація була проведена потижнево  в навчальному центрі, а не на особу, спостерігався тижневий розрив між контрольною та експериментальною групою, що призвело до незбалансованого числа осіб між цими двома групами (в середньому на 90 осіб більше в експериментальній групі); останнє число було зменшено до 39 осіб у аналізі на ІТТ (загальна вибірка). Через 24 місяці, 29,8% учасників не мали даних по АТ, але ця частка істотно не відрізнялася між групами (P: 0,11); крім того, аналізи були зроблені на основі ITT з використанням двох різних методів для обробки цих даних (останнє спостереження переноситься вперед, множинна підстановка) і призвело до подібних результатів. По-третє, достовірність вимірювань ДАТ може бути поставлена під сумнів, особливо у літніх пацієнтів. Проте порівняння значень АТ, зареєстрованих у пам'яті тонометрів, порівняно з даними журналів учасників у половині досліджуваної вибірки, показало ідеальний комплекс, що навряд чи спричинить помилкове твердження. По-четверте, до нашої дослідної вибірки входили особи, які отримували лікування так і особи, які не отримували лікування на початковому етапі, обмежуючи наші дослідження дійсним ефектом від ДМАТ лише значеннями АТ від лікування.

Незважаючи на це, стратифіковані аналізи відповідно до стану лікування показали, що в порівнянні з контрольною групою, лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою в експериментальній групі було незначне зниження значення ОСАТ.

По-п'яте, діагностика умов, які пов'язані з гіпертензією, тобто, діабетом і гіперхолестеринемією, була заснована на використанні лікарських засобів (протидіабетичних або гіполіпідемічних), кодованих за допомогою анатомічної терапевтичної системи хімічної класифікації ВООЗ і самостійних звітів про свій стан.

Ніяких препаратів глюкози чи холестерину не застосовувалось, тому ми не можемо виключити потенційну помилку пам`яті, яка може призвести до неправильної класифікації учасників. По-шосте, хоча ми мали інформацію про те, чи лікувалися особи, дані щодо прихильності до лікування, дозування та способу життя були недоступні, перешкоджаючи нам досліджувати їх вплив на наші результати.

На закінчення, у людей похилого віку, прості сеанси ДМАТ кожні 3 місяці, без спільного втручання та без конкретного протоколу титрування ліків, можуть призвести до більш тривалого скорочення рівня САТ, ніж щорічний моніторинг. Додаткові суттєві дослідження із тривалим спостереженням у літніх пацієнтів, переважно у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, вимагають повторення наведених нами даних та охоплення деяких їх меж.

Тим не менш, разом із нашою попередньою роботою, що показує доцільність нашого протоколу ДМАТ [35], наша результати надають додаткове підтвердження тому факту, що ДМАТ може сприяти самостійному контролю рівня АТ у людей похилого віку.

Перелік використаних джерел

1. Lim SS, Vos T, Flaxman AD, Danaei G, Shibuya K, ir-Rohani H, et al. A comparative risk assessment of burden of disease and injury attributable to 67 risk factors and risk factor clusters in 21 regions, 1990-2010:

a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet 2012; 380:2224-2260.

2. Chobanian AV, Bakris GL, Black HR, Cushman WC, Green LA, Izzo JL Jr, et al. Seventh report of the Joint National Committee on Prevention, Detection, Evaluation, and Treatment of High Blood Pressure. Hypertension 2003; 42:1206-1252.

3. Mancia G, De BG, Dominiczak A, Cifkova R, Fagard R, Germano G, et al. 2007 Guidelines for the Management of Arterial Hypertension: The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC). J Hypertens 2007; 25:1105-1187.

4. Mancia G, Fagard R, Narkiewicz K, RedonJ, Zanchetti A, Bohm M, et al. 2015 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension: the Task Force for the management of arterial hypertension of the

European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC). iptens 2015; 51:1281-1357.

5. Bejan-Angoulvant T, Saadatian-Elahi M, Wright JM, Schron EB, Lindholm LH, Fagard R, et al. Treatment of hypertension in patients 80 years and older: the lower the better? A meta-analysis of randomized controlled trials. J Hypertens 2010; 28:1566-1572.

6. Briasoulis A, Agarwal V, Tousoulis D, Stefanadis C. Effects of antihypertensive treatment in patients over 65 years of age: a meta-analysis of randomised controlled studies. Heart 2014; 100:317-323.

7. Wolf-Maier K, Cooper RS, Kramer H, Banegas JR, Giampaoli S, Joffres MR, et al. Hypertension treatment and control in five European countries, Canada, and the United States. Hypertension 2004; 43:10-17.

8. Joffres M, Falaschetti E, Gillespie C, Robitaille C, Loustalot F, Poulter N, et al. Hypertension prevalence, awareness, treatment and control in national surveys from England, the USA and Canada, and correlation

with stroke and ischaemic heart disease mortality: a cross-sectional study. BMJ Open 2013, 326003423.

9. Brindel P, Hanon O, Dartigues JF, Ritchie K, Lacombe JM, Ducimetiere P, et al. Prevalence, awareness, treatment, and control of hypertension in the elderly: the Three City study. J Hypertens 2006; 24:51-58.

10. Ward AM, Takahashi O, Stevens R, Heneghan C. Home measurement of blood pressure and cardiovascular disease: systematic review and meta-analysis of prospective studies. J Hypertens 2012; 30:449-456.

11. Fuchs SC, Mello RG, Fuchs FC. Home blood pressure monitoring is better predictor of cardiovascular disease and target organ damage than office blood pressure: a systematic review and meta-analysis. Carr Cardiol Rep 2013; 15:413-1413.

12. Pickering TG, Miller NH, Ogedegbe G, Krakoff LR, Artinian NT, Goff D. Call to action on use and reimbursement for home blood pressure monitoring: executive summary: a joint scientific statement from the American Heart Association. American Society Of Hypertension, and Preventive Cardiovascular Nurses Association. Hypertension 2008; 52:1-9.

13. Parati G, Stergiou GS, Asmar R, Bilo G, de LP, Imai Y, et al. European Society of Hypertension guidelines for blood pressure monitoring at home: a summary report of the Second International Consensus Conference on Home Blood Pressure Monitoring. J Hypertens 2008; 26:1505-1526.

14. Parati G, Omboni S, Bilo G. Why is out-of-office blood pressure measurement needed? Hypertension 2009; 54:181-187.

15. The 3C study group. Vascular factors and risk of dementia: design of the Three-City Study and baseline characteristics of the study population. Nearoepidemiology 2003; 22:316-325.

16. Altunkan S, Iliman N, Altunkan E. Validation of the Omron M6 (HEM-7001-E) upper arm blood pressure measuring device according to the International Protocol in elderly patients. Blood Press Monit 2008;        13:117-122.

17. Blacher J, Halimi JM, Hanon O, Mourad JJ, Pathak A, Schnebert B, Girerd X. Management of hypertension in adults: the 2013 French Society of Hypertension guidelines. Fandam Clin Ploarmacol 2014; 28:1-9.

18. Stergiou GS, Skeva II, Zourbaki AS, Mountokalakis TD. Self-monitoring of blood pressure at home: how many measurements are needed? J Hypertens 1998; 16:725-731.

19. Committee for Medicinal Products for Human Use (CHMP). Guideline on adjustment for baseline covariates in clinical trials. EMA/CHMP/ 295050/2013. 27-3-2015. London: European Medicines Agency (EMA).

20. Cappuccio FP, Kerry SM, Forbes L, Donald A. Blood pressure control

by home monitoring: meta-analysis of randomised trials. BMJ 2004; 329:145.

21. Bray EP, Holder R, Mant J, McManus RJ. Does self-monitoring reduce blood pressure? Meta-analysis with meta-regression of randomized controlled trials. Ann Med 2010; 42:371-386.

22. Glynn LG, Murphy AW, Smith SM, Schroeder K, Fahey T. Interventions used to improve control of blood pressure in patients with hypertension. Coc/orane Database Syst Rev 2010; CD005182.

23. Agarwal R, Bills JE, Hecht TJ, Light RP. Role of home blood pressure monitoring in overcoming therapeutic inertia and improving hypertension control: a systematic review and meta-analysis. Hypertension 2011;      57:29-58.

24. Uhlig K, Patel K, Concannon TW, Balk EM, Ratichek SJ, Chang LKW, et al. Self-Measared Blood Pressare: Fatare Researclo Needs: Identification of Fatare Research Needs From Comparative Eflectiveness [Review No 45]. Rockville (MD): Agency for Healthcare Research and Quality (US); 2012.

25. Uhlig K, Patel K, Ip S, Kitsios GD, Balk EM. Self-measured blood pressure monitoring in the management of hypertension: a systematic review and meta-analysis. Ann Intern Med 2013; 159:185-194.

26. Friedman RH, Kazis LE, Jette A, Smith MB, Stollerman J, Torgerson J, Carey K. A telecommunications system for monitoring and counseling patients with hypertension. Impact on medication adherence and blood pressure control. Am J Hypertens 1996; 9:285-292.

27. Broege PA, James GD, Pickering TG. Management of hypertension in the elderly using home blood pressures. Blood Press Monit 2001; 6:159-144.

28. Lewington S, Clarke R, Qizilbash N, Peto R, Collins R. Age-specific relevance of usual blood pressure to vascular mortality: a meta-analysis of individual data for one million adults in 61 prospective studies. Lancet 2002; 360:1903-1913.

29. Halme L, Vesalainen R, Kaaja M, Kantola I. Self-monitoring of blood pressure promotes achievement of blood pressure target in primary healthcare. Am J Hypertens 2005; 18:1415-1420.

30. Bosworth HB, Olsen MK, Grubber JM, Neary AM, Orr MM, Powers BJ, et al. Two self-management interventions to improve hypertension control: a randomized trial. Ann Intern Med 2009; 151:687-695.

31. Marquez-Contreras E, Martell-Claros N, Gil-Guillen V, de la Figuera-Von Wichmann. Casado-Martinez JJ, Martin-de Pablos JL, et al. Efficacy of a home blood pressure monitoring programme on therapeutic compliance in hypertension: the EAPACUM-HTA study. J Hypertens 2006; 24:169-175.

32. Midanik LT, Resnick B, Hurley LB, Smith EJ, McCarthy M. Home blood pressure monitoring for mild hypertensives. Pablic Health Rep 1991; 106:85-89.

33. Verberk WJ, Kroon AA, Lenders JW, Kessels AG, van Montfrans GA, Smit AJ, et al. Self-measurement of blood pressure at home reduces the need for antihypertensive drugs: a randomized, controlled trial. Hypertension 2007; 50:1019-1025.

34. Staessen JA, Den HE, Celis H, Fagard R, Keary L, Vandenhoven G, O’Brien ET. Antihypertensive treatment based on blood pressure measurement at home or in the physician’s office: a randomized controlled trial. jAMA 2004; 291:955-964.

35. Cacciolati C, Tzourio C, Dufouil C, Alperovitch A, Hanon O. Feasibility of home blood pressure measurement in elderly individuals: cross-sectional analysis of a population-based sample. Am] Hypertens 2012; 25:1279-1285.