Електрофізіологічні дослідження (ЕФД) – метод функціональної діагностики, який використовується для визначення провідної системи серця. Застосування ЕФІ дає можливість не тільки по новому розглянути і зрозуміти механізми порушень ритму і провідності серця, але і підібрати оптимальну тактику лікування пацієнтів.  Існує внутрішньосерцеве(інвазивне) та черезстравохідне ЕФД. Інвазивне ЕФД - цей метод дає можливість провести електричну стимуляцію будь-якого відділу серця. Його різновиди:
-Епікардіальний ЕФД. Проводиться під наркозом під час кардіохірургічної операції;
- Ендокардіальний ЕФД. Не потрібно відкритий операційний доступ до серця. Електроди в певні ділянки ендокарда встановлюються без наркозу через великі судини;
- Комбіноване.

    ЧсЕФД - неінвазивне ЕФД- ширше використовується через меншу обтяжливості для пацієнта. Але при даній методиці досягається електрична стимуляція тільки лівого передсердя.

    Основні покази до проведення ЕФД:
- необхідність у визначенні елекрофізіологічного механізму порушень ритму;
- один з найбільш інформативних і достовірних методів діагностики АВ-вузлової реципрокної пароксизмальної тахікардії (ЧсЕФД);
- діагностика слабкості синусового вузла;
- проведення диференційної діагностики між шлуночковою тахікардією, антидромною тахікардією при WPW, суправентрикулярною тахікардією з ункціональною блокадою ніжки пучка Гіса при розвитку пароксизму тахікардії з широкими комплексами QRS, що перебігає без виражених гемодинамічних розладів;
- топічна діагностика аритмогенного вогнища і/або додаткових шляхів проведення;
- уточнення ступеня злоякісності шлуночкових аритмій;
- контроль за ефективністю медикаментозної антиаритмічної терапії при шлуночкових аритміях;
- діагностика рефрактерних до медикаментозної терапії пароксизмальних тахікардій, що вимагають абляції або хірургічного лікування;
- діагностика неясних синкопальних станів.

- найважливішу частину ЕФД – програмовану електричну стимуляцію різних відділів серця та їх часту або наростаючу за частотою стимуляцію можна проводити як внутрішньосерцевим, так і черезстравохідним методом.

   Протипокази до проведення: пухлини, дивертикули, ляки, варикозне розширенн вен стравоходу, езофагіт, стабільний перебіг стенокардії IV  ФК, електрична нестабільність міокарду обумовлена гострим ІМ, СН III-IV  ФК; аневризма ЛШ, внутрішньосерцеві тромби, протези клапанів, гострі інфекційні захвоорювання.

    Унікальними елементами ендокардіального ЕФД є:
а) реєстрація ЕПМ (електрограмма пучка Гіса)
б) вимірювання швидкості антеро (АВ) - і ретроградного (ВА) проведення імпульсів, а також тривалості рефрактерних періодів деяких відділів серця;
в) ендо- та епікардіальне картографування (mapping) із записом великого числа передсердних і шлуночкових ЕГ.

  Переваги й недоліки ЧсЕФД порівняно зі стандартним ЕФД:
Переваги:
- дозволяє оцінити електрофізіологічний механізм надшлуночкової пароксизмальної тахікардії, характер антеградного проведення, а також більшість антеградних рефрактерних періодів різних відділів провідної системи серця;
- основні електрофізіологічні критерії діагностики суправентрикулярної тахікардії не відрізняються від критеріїв внутрісерцевого ЕФД;
- менш інвазивний метод, ніж внутрісерцеве ЕФД , не потребує дорогої апаратури і спеціальної лабораторії;
Недоліки:
- дискомфорт пацієнта при проведенні;
- дослідження не дозволяє здійснити топічну діагностику додаткових шляхів, величини ретроградних рефрактерних періодів різних віддів провідної системи серця;

Електрофізіологічні діагностичні дослідження зазвичай проводять не раніше, ніж через 48 год (5 періодів напіввиведення) після скасування протиаритмичних препаратів, а в разі прийому хворим кордарона - не раніше, ніж через 10 діб.

Підготовка та проведення інвазивного електрофізіологічного дослідження включає:
-Всі види сучасних неівазівних кардіологічних обстежень. Це ЕКГ у 12 відведеннях, навантажувальні тести, холтерівське моніторування ЕКГ, неврологічне обстеження, ЕЕГ, КТ або МРТ, доплерографія каротидна, ЕХО-КГ, стрес-тест.
-На обстеження пацієнт повинен прийти натще і пропустивши прийом використовуваних ним антиаритмічних препаратів. За наявності супутніх хронічних захворювань необхідність відміни інших ліків він повинен попередньо обговорити з кардіологом.
-Дослідження проводиться в рентгенопераціонной.
-Введення рентгенконтрастних електродів в камери серця здійснюється після пункції великої вени під місцевою анестезією (стегнової, яремної, підключичної) під контролем рентгеноскопії.
-Електростимуляція провідної системи серця і подальша запис отриманих потенціалів для пацієнта безболісна.

В.Г.Передерій, С.М.Ткач «Основи внутрішньої медицини» 2010р. том 1, ст.167-170; 

Під редакцією В.Н. Коваленко. Керівництво по кардіології. Частина 1, 2008

М. С. Кушаковскій. Аритмії серця, 1992